Привіт. Це пілотне інтервʼю з @allstends
Моє заняття гри на барабанах було наступним після нього, вони затримувалися і я вирішив означити власну присутність, безцеремонно увійшовши до аудиторії: "Добрий вечір. Моя черга".
Наступна зустріч несподівано відбулася на відділенні "Нової Пошти" де він допоміг мені завантажити щойно придбаний драм-сет в машину: "О, ми вже бачилися"
Потім було багато зустрічей, ми стали друзями.
Потім війна і він вступив до лав ЗСУ.
Будемо говорити про все, що було посередині усього цього, що є і що буде далі.
Привіт, шановний загал :) Наш гість обіцяв бути о 22:00. Чекаємо...
Давай 23:00, дописую рапорта.
Розкажи коротко про себе. Суми - Львів, чим займався, сімʼя, діти. Яку музику любиш.
Народився 35 років тому в мальовничому місті Суми, провів насичене на події дитинство в 90х і застав легендарний 2007 рік також там. Зрозумів в 2010 році, що жениться ще рано і поїхав продовжувати рокенрольне життя до Львова. А Львів у ті часи був справжнім мистецьким центром України. В школі займався баскетболом і бальними танцями, любов до музики була завжди. В кінці 90х тато купив двокасетний магнітофон, я записував з радіо на касети хіти тих часів і возив їх в село (зараз майже зруйноване), до маминих батьків на сільську дискотеку. Потім почав слухати серйознішу музику. Купляв касети, потім диски. Починав з українського року, а потім був фінський HIM і життя все пішло по іншому руслі)
Життя у Львові почалося з чого?
Фестиваль Старе місто на стадіоні Україна. Там виступала одна з моїх улюблених команд з тої ж Фінляндії - Poets of the fall, і ми з моїми сумськими друзями поїхали. Я повернувся в Суми, закрив всі питання, зібрав один рюкзак і переїхав до Львова. Працював по спеціальності, в сфері логістики. Потім у Львові пішов на концерт ще однієї крутої команди вже з Англії - Devil sold his soul (atmospheric post hardcore), і випадково зайшов до них на афтепаті. Де ми по душам поговорили з хлопцями і я дізнався, що вони для туру брали всі відпустку і репають після роботи у вільний час. Для мене це було просто відкриттям. І я зрозумів, що треба зайнятися грою на барабанах і паралельно працювати на звичайній роботі.
Ну, не можемо так відразу до Львова :) Про Суми. Краще ніж Тернопіль? Які спогади? Чи часто згадується? Можливо, сниться...
6 грудня 2021 року я сів в маршрутку Суми-Київ і поїхав. З того часу не повертався. Рідне місто, дуже багато теплих спогадів. До повномаштабки їздив 3-4 рази на рік. 1000км між Львовом і Сумами, але то були дрібниці. Я там завжди знаходив перезавантаження, і справжній душевний відпочинок. Родина, душевні компаніїї друзів, природа - це за гроші не купиш.
Яка улюблена вулиця в Сумах? Куди рекомендуєш туристам?
Будь-яка набережна для туристів. Моя улюблена вулиця- Харківська. Це як у Львові Городоцька.
Переїздимо до Львова. Бачив дорожні знаки на яких пише "Шегині 65(?)"? Я вперше усвідомив, що я у Львові, коли побачив цей знак біля оперного. Точніше, усвідомив, що я далеченько так від дому. Що було після фестивалю і які знаки зачіпали і зачіпають тебе у Львові?
Коли ти зайшов в паб випити легендарного Опілля на розлив, а тебе оточують музиканти, художники, журналісти, театрали. і всі такі привітні. Дуже багато було для мене в той час цікавих людей, з якими відразу знаходилась спільна мова і відчувалась така богемщина)) Зараз Львів став абсолютно іншим, як і все наше життя. Тому за тими моментами також сумую.
Йой, були і "За Кулісами" і репбаза в "Туристі" і зелена трава... Все минає. Навіть Опілля стало гівном. Люди також змінилися?
Змінились просто пріоритети, світогляд. В наш час я бачив індивідумів, а зараз конвеєєр
Конвеєр?
"Масове виробництво" однотипних людей і вимог до людей.
Пасат під дупою, аутсорсна робота, стандапи замість концертів, instagram life instead of talks і так далі.
Інший фокус. Люди обирають те, де їм краще. Нажаль, доведено, що краще в Інтернетах. Нікуди не подінешся. Масивний зсув свідомості. Так, як перейти з касет на стрімінгове аудіо. Розкажи про свою музичну карʼєру. Що зробив, що плануєш зробити?
Відіграв мабуть по всім Львівським підвалам, ганделикам і гадюшникам) Звісно це досвід і практика. Але до серйозної студійної роботи і продакшена не дотягнув. Я ж починав з драм каверів, потім пішли пропозиції грати вже в складі команд. До 24/02/22 ми, з моїм гітаристом Орестом з Chasing after fallen leaves, мали в планах нарешті записати дебютну EP платівку і рухатися на зустріч європейським лейблам. В нас був крутий матеріал і відповідне фінансове забезпечення. Але після повномаштабки ми вирішили взяти чергову паузу. Я займався сам в студії, плюс ще грав з сусідами благодійні концерти для ЗСУ.
Я слухав те, що ти мені давав, доволі цікаво було спостерігати за вашою еволюцією і так не хочеться залишати оці теревені про мирне наше життя... Але мусимо. Ти вступаєш до лав ЗСУ. Це висвітлило/підкреслило кордон між життям і смертю чи це просто війна і треба робити свою роботу?
Дякую з підтримку в наших музичних мандрах!
Я підсвідомо розумів, що рано чи пізно буду в лавах ЗСУ. Особливо після нашого Роми.
Я не міг нормально жити у Львові, навколо всі говорили або про зраду, або про роздачу повісток, заборону виїзду закордон і тд. Мене мобілізували прямо з вулиці після репетиції. Але я десь підсвідомо до того вже був готовий. Я не думав про смерть, я думав про те, що стану в один стрій з легендарними синами української нації, буду служити своєму народові
Сильно. Слава героям. У війську душевно чи, як співав Кейв, "antiseptic air"?
У війську важко, особливо зараз, коли йде навала, а хлопці по 30-40 днів без вилазно тримають оборону на позиціях. Тримають тому, що дійсно немає заміни. Всі переважно або на нервах або в собі.
Звісно. Я мав на увазі чи замав ти собі нових друзів чи, боюсь спитатися, подруг. Як ти взагалі ставишся до жінок на війні (не шпиталь)?
в мене така посада, що дуже обмаль вільного часу взагалі маю. Дуже багато комунікаційної роботи, тому найкращий бонус- це власний простір, мінімальний спокій.
Друзів/подруг близких не заводжу, бо розумію, що рано чи пізно важко буде їх втратити. Дуже важко сприймати загибель побратимів.
Жінки на війні - це маніпуляція. Вони прекрасно розуміють на що йдуть і їм це подобається. Занадто багато уваги до цієї теми. В мене в підрозділі служить пані старший сержант, займається діловодством по медичному напрямку. Наші з нею відносини абсолютно уставні.
Ти тренувався у Польщі. Які враження залишила Польща після навчань у цій країні?
я в Польщі був вже представником управління роти. Я не тренувався. Я займався організацію постачання боєприпасів на полігон для занять мого підрозділу.
По факту Польща була як раз тим спокійним місцем, де можна було не жити в лісі, а в казармі з ліжками, гарячим душей, і унітазами. Це був місяць для того, щоб рота наша між собою трохи притерлась і мала адекватні умови для тренувань.
Польська кухня- це жах. Польська контрактна армія більше схожа на Нову пошту або Епіцентр. Справжніх військових там мало. Люди просто ходять на службу, як на роботу.
Ми жили на базі в польскому селі, на кордоні з Німеччиною. Село - асфальтоване, пофарбоване, але.......безлюдне. Переважно всі в Німеччині.
Відчував на собі підтримку поляків?
Ні.
Перед відправкою на спільні україно-французько-бельгійсько-польські навчання. Ми мали бесіду з пані майор з ГУР, на якій вона чітко дала нам розпорядження щодо форми і норм поведінки українських військових на території республіки Польща. Тому ми вели себе дуже акуратно, не входили в будь-які позаштатні контакти з представниками інших ЗС. Польща- це потенційний ворог для ЗСУ.
Відчуваєш на собі підтримку мешканців Донбасу? Донбас ментально наш?
В Краматорську, Слов'янську, Лимані, Дружківці - так!
А з Донецька вам донатять? Ну, таке...
я не маю такої інформації.
А чи бували моменти коли ти відчував що відкрив для себе армію, зрозумівши, на якусь мить, що це твоє? Іншими словами, чи не було спокуси підписати контракт?
Ні. Я музикант.
Але зараз я максимально використовую свої набуті навики: в менеджменті, бухгалтерії і тайменедженті
Поки ти максимально використовуєш свої набуті навики, деякі чоловіки тиняються по кабакам і їм весело. Деякі навіть купують праски аби відпрасовувати стрілки на своїх штанях. Як ти ставишся до таких чоловіків?
Нейтрально.
Служба у війську- це дуже важка праця. Важкувато було в Житомирі мені. Заходиш в громандський транспорт або в кав'ярню- і відчуваєш як всіх напрягаєш. Кожен щось від тебе хоче. Відчуваєш все негативне, все крім банальної поваги, тої поваги, яка якраз є на тут на Донбасі
Тобто ми можемо сказати, що Донбас - наш. Вірно?
Наша земля- єдина!
А якби Аоллаттяраа-вассарат дозволив тобі взяти у побратими когось із своїх знайомих, кого би ти вибрав?
Нікому не раджу навіть близько пройти те, що тут відбувається)
Аоллаттяраа-вассарат наполягає...
Не знаю. Якогось козака з минулого
Порадь нашим читачам якусь потріотичну гарну пісню, а з Аоллаттяраа-вассарат я поговорю, він любить конкретні відповіді, недарма в пантеоні його називають Богом Конкретики.
Motanka повністю їх одноіменний альбом 2019 року. Команда з Луцька, але реалізувались хлопці власне в Німеччині. Зараз є на відомому крутому лейблі Napalm records з іншими нашими крутими командами.
Там не Shved зі Станіславова, часом, на гітарі грає?
не володію такою інформацією)
для молоді можна порадити нові робити львівського антиутопіста Паліндрома)
Підходимо до завершення. маєш нагоду передати привіт рідним і близьким.
Передаю вітання всім рідним і близьким))) Слухайте маму і progressive)
Дякую за пілотне інтервʼю, було дуже цікаво! Переможемо і будемо варити бограч. Вітання побратимам, ви - герої.
Дякую Вам за запрошення! Служимо далі!