На фото одна фреска з цілого циклу, яка знаходиться у, так званому, залі Дев'яти, міської ратуші міста Сієна (Palazzo Pubblico). Автор- Амброджо Лоренцетті, художник, представник сієнської школи періоду треченто (тобто ХІV ст.). Взагалі сієнська школа славилась своєю консервативністю та канонічністю, вірна візантійському стилю вона була до її "реформування" художником Джотто, учнем якого був Лоренцетті. Можна сміливо сказати що джоттівський відхід від канону надав вектору всій епосі Відродження та й європейському живопису вцілому для наступних поколінь. Цикл фресок в міській ратуші показує два типи правління- добре та погане (тут цікаво що таку назву твору дали вже сучасні мистецтвознавці, а от знаменитий біограф художників Ренесансу- Джорджо Вазарі, через сто років після створення фрески, називатиме її "Війна і мир").
Що ж такого цікавого художник зобразив на тих стінах. Ну по перше- сюжет, який був тоді актуальний в італійських містах- пошук ідеального політичного правління. Ще використання перспективи, не "зворотньої", за візантійським принципом, а лінійної, ще не досконалої, проте вже наближеної до сучасних законів. Ну і звичайно використання алегорії в зображеннях, як от на приклад алегорією доброго правляння він зображає одягненого в багатий одяг старого чоловіка що сидить на троні зі щитом та скіпетром, біля його ніг вовчиця що годує місцевого Рема і Ромула - Ашиуса i Сеніуса, засновників міста. На стіні де показано погане правління, зображено рогатого тирана з іклами в роті та фужером отрути в руках, під його ногами- чорний козел, під підніжжям трону жінка замотана в біле простирадло- зв'язане правосуддя. Пізніше через декілька століть, Чезаре Ріпа, видасть цілу книгу роз'яснень подібних алегорій під назвою "Iconologia" (ми з @opuzyr мали можливість бачити оригінал у львівській картинній галареї ім. Возницького), а в часи Лоренцетті художники, переважно, видумували їх самі, або брали з біблійних текстів, проте у цій роботі художник користувався виключно власною фантазією.
