Сьогодні розпочавши-продовживши уже таку звичку нам всім колонку про цікавих художників минулого - хотів би, вважайте це символічним, зробити це разом з художником Венеціанської Республіки XV-XVIст. Джованні Белліні (прошу не плутати з Вінченцо). Ні для кого не секрет, що за роки життя художника, в Європі, відбувся умовний культурний вибух який згодом назвуть Renaissance, або Відродженням.
Що посприяло становленню цієї епохи, достеменно сказати не може ніхто, інновації в живописній техніці та стилі почали відбуватися і в інших частинах Європи. Брати Ван Ейки, у Фландрії, винайшли олійний живопис, після падіння Константинополя 1453 року, візантійські монахи, принесли канон православної ікони на Захід, паралельно розробляється теорія лінійної перспективи, побудова зводиться до однієї точки сходу, і ось такою точкою сходу епохи Відродження стає місто Венеція.
Засновник венеціанської школи живопису- Джованні Белліні вбирав в себе всі новинки що приходили звідусіль та перетворював їх на свої шедеври. Традиційну темперну техніку, в якій працювали італійські майстри періоду "треченто" (ХІVст), він міняє на не звичну, в цей час, для Італії олійну, відкривши (разом із Антонелло да Мессіною, який привіз цю техніку з Нідерландів) нову сторінку вже в другій половині "кватроченто" (ХVcт). Окрім цього, Белліні вводить пейзаж як тло для картини, чого не було раніше і що згодом закріпилося як канон для наступних поколінь художників. В релігійних роботах Белліні, бачимо сильний вплив візантійської школи, яку він досить вдало інтерпретує "під західне око", як ось, на приклад, в роботі "Мадонна з грецьким написом", чи "Мадонна з немовлям" (що зберігається в київському музеї Богдана та Варвари Ханенків).
На картині "Мадонна з немовлям" зображено белліінівський пейзаж, який не пов'язаний безпосередньо із основним сюжетом, Божу Матір у динамічній позі, що обережно кладе Немовля на подушку та запозичену з візантійських ікон червону драперію за Її спиною, яка за іконописним каноном означає що дана дія відбувається у приміщенні.
