Коли минуло 22 роки від релізу Liquid Tension Experiment 2 чуваки в оригінальному складі вирішили записати третій. Я, величезний фанат LTE 2, не те щоб 22 роки очікував на цей реліз, але коли стало можливим послухати то зробив це відразу. Три перші треки, потім промотуючи кожен наступний. Вже тоді мені це було не ок: "Пилялово", - подумав я. "Дядьки заробляють собі на життя"
На фоні повернення Портного до ДТ вчора вирішив дати другий шанс альбому. Не ок. Це навіть не ретро-музика, а гівно. Навіть Rhapsody In Blue Ґершвіна у їх виконанні виглядає пластиковою підробкою, а не кавером. Я навіть писати про це не хочу.
Не хочу, але пишу. Чому?
Тому, що я фанат ДТ. Я хочу, щоб повернення Портного повернуло бенд, повернуло бренд, як хочете. Повернуло музло, музло sophisticated, meaningful, enchantment of the heart. Не йдеться поки що про те, аби повернути титул прими прог-метал сцени, а лише про музику. Буде музика - буде рух вперед, потреба оголомшеному зупинитися посеред вулиці, відмотати декілька тактів назад і так двічі поспіль.
Почав про LTE3, а закінчив за здравіє ДТ. Ну, ви ж відчуваєте, що кожен реліз після ...Linings ставав все бездушнішим, бляха, meaningless.
P.S. Брешу. Пишу це тому, шо маю футболку ДТ куплену колись на їх концерті в Мінську і вона лежить невигуляна бо соромно. Pink Floyd футболка вже до дір, а ДТ - соромно. Портной має дати моїй футболці другий шанс.