Komutreba?
BETA 2
anonimka1922
in

Дорога до грошей через самотнє серце. Ринок шахраїв України поповнюється новими імпортними гравцями.

Сьогодні мій щоденник на телефоні запропонував мені: «Подумайте про те, коли ви востаннє щось створили». І справді - коли?

13 лютого цього року, і я - офісний працівник середнього віку. Скучаю на роботі, бо я тут недавно, колектив молодий і мені незнайомий. Перечитую усі новини «Українська правда», Faсebook, різних каналів Телеграм з новинами і не дуже, реклами, що скидають на мою електронну пошту. Якесь затишшя на роботі, тому часу доволі.

З цієї нудьги і почалось моє спілкування.

У скайпі зі мною привітався чоловік англійською «Привіт, як справи?». Користувались перекладачем. Ми розговорились хто звідки, вік, рід занять, сімейний стан. Було жваво, інтригуюче, весело і дуже привітно. Наприкінці робочого дня попросив обмінятись ще е-мейлами ( leonardspeter0@gmail.com) і любʼязно побажали один одному гарного вечора.

Наступного дня вранці на електроніці мене чекав дуже привітний, світлий і добрий лист від Семюеля і побажаннями гарного ранку і т. д. Сказати, що лист був милий - мало, він був чудовий! Стільки ранкової уваги і теплоти я не отримувала останніх років шість.

Наступні дні ранкові листи продовжували мене вітати з новим чудовим ранком, а на роботі вже звично ми балакали через скайп про всілякі дурниці і погляди на життя, можливості, бажання, про дозвілля та вподобання. Не було нічого нетактовного чи якихось натяків сексуального характеру, прискіпливого випитування якигось деталей, що можуть якось ідентифікувати мене в реальному світі. Шира приязнь і захоплення моєю особистістю.

Семюель має 57 років, родом з Спрінгфілда ( Міссурі, США), закінчив університет в Міссурі, стажувався в Масачусетському медичному університеті, з 2020 року є працівником товариства Червоного Хреста ООН і зараз працює в клініці в місті Ілдіб ( Сирія).

Він педіатр і допомагає маленьким дітям

Римо-католик, хрещений Семюелем, а імʼя реальне Леонард.

Він розлучений, бо через часті і довгі відрядження жінка присіла на веселе життя приправлене алкоголем і має нового чоловіка.

Також має сина - Дезмунда, 15 років, якого дуже любить, який вчиться в військовій школі в Аккрі, західна Африка, Гана.

Весною Семюель повернеться в США, хоче звільнитись і одружитись. Він захоплювався українськими жінками, чув що вони поєднання люблячої дружини і хорошої господині. Запевнив мене, що хоч він і невідомий з нету, але ніяким чином мене не образить. Кілька раз пробував зателефонувати мені в скайп, але я не відповідала і ми продовжували спілкуватись в робочий час чатом у скайпі.

Я розповіла, що я одружена, з дітьми і ми спілкувались вільно, як друзі. Обговорювали також про можливість пошуку йому жінки в Сирії ( сказав, що араби йому не подобаються) і шукатиме, як вернеться в США, але словʼянку. Я вже перебирала в голові і згадувала усіх своїх незаміжніх знайомих.

За тиждень я хотіла дізнатись про цього чудового чуйного мужчину більше і почала шукати по імені в скайпі. Знайшла в Фейсбуці під іменем Семюель Леонард білого мужчину, в якого в контактах були самі жінки (але фото не подібне) і купу сторінок негрів. Наступного дня я питала свого друга Валєру про це, Самюель завірив що це пройдисвіти використовують його фото, що цих аферистів ООН багато вже знайшла і ще шукає.

Семюель - одна милота, чуйність і доброта до мене, до світу, до дітей, яких лікує. Після інформації про пройдисвітів і розуміючи, що толком я не розумію з ким щодня спілкуюсь я попросила Семюеля переконати мене що він - це він, а не пройдисвіт. Він запропонував показати свій паспорт, сказав, що можемо зідзвонитись в скайпі. Ми зідзвлнились в скайп і хвилини дві один одного розглядали, не спілкувались, бо ж він не розуміє моєї мови, а я англійської. Я заспокоїлась, що мій співрозмовник відповідає фото. Ми далі спілкувались, мій настрій тепер завжди був хороший, я почувалась щасливою і піднесеною, в голові навіть пролетів чорний гумор : «на той час коли принцеса зустріла принца на білому коні, вона вже була одружена і мала дітей». Мене турбувало спілкування з чоловіком і я одного дня навіть придумала аргументи чому нічого поганого в спілкуванні з Семюелем нема: зійшлись з ним на думці, що як він мені не цікавий як мужчина, бо я давала клятву на Біблії своєму чоловіку та і його, як християнина, не маю цікавити я, як жінка, бо давала клятву іншому. Семюель мою точку зору зрозумів та погодився. Відносився до мене з повагою, доброзичливістю, турботою і теплотою.

Ще він розповідав, що спілкується через скайп таємно, бо з робочого компа використовувати скайп і інші програми йому заборонено.

Насторожив мене ще один випадок: в переписці, що він одного разу написав, що мусить швидко покинути скайп, бо прийшов його колега. А наспутного дня коли Семюєль написав, у мене в скайп зʼявилось дві розмови і хоч він пояснював, що відновити попередній доступ він не може, мої роздуми постійно впирались в ті два логіни.

Наступне моє прозріння і підозри прокинулись через тиждень, коли мужчина мені повідомив повністю своє імʼя та прізвище. Цікавість переборола і я знову всіма можливими пошуками в неті вишукувала інформацію про Семюеля. На цей раз в Гугл пошук я забила і фото. «Тут Остапа понесло», як кажуть. Я побачила і сайти, де цей мужчина описувався як шарлатан і куча посилань на фейсбук під різними іменами, розповіді інших жінок, які майже стали його дружинами. Він був і педіатр, і ортопед, і моряк дальнього плавання, а результат завжди один: жінки давали йому грошей на квиток, аби він прилинув до своєї коханої. На цих сайтах здебільшого бачила розповіді про мужчину, який свої женихові справи провертав в росії, видно я якось випадково йому попалась.

Ще дізналась, що це найвірогідніше ціла група зловмисників, які працюють в Африці, розповідали, що це цілий колл центр хороших психологів. Чим закінчилась моя історія?

Наступного дня я попросила Семюеля скинути мені паспорт, нагадавши, що він мені це пропонував раніше. Бінго! Він скинув його наступного дня… , але якийсь стрьомний як на мене, розмитий і ще фото, де він тримає паспорт. Яка нормальна людина відсилає свій паспорт іншій, яку знає в неті два тижні?

Ну все, розізлив. Наша розмова далі була милою і любʼязною, я попросила його вислухати мене, бо маю що йому сказати. І розповіла про себе, про те скільки я маю грошей і що я трачу їх на комунальні послуги і на життя, а все що залишається я доначу на ЗСУ, тому заощаджень не маю, взагалі. Сказала, що не я одна така «крита» в Україні, а для всіх українських жінок пріоритетом є допомога і донати нашим ЗСУ, що чим більше нас бомблять, тим більше ми грошей перераховуємо на дрони. Ще додатково повідомила, що втрати особового складу противника становлять більше 400000 росіян і тих, хто за них воює. Що Росія виплачує гарні похоронні росіянкам, які втратили своїх чоловіків на війні. Порадила наше спілкування ідентифікувати як невдалий проект і звернути увагу на жінок росії.

Тішусь собою, що встигла все це написати і хоч і малоймовірно, але спровадила біду на болота зі сходу. Періодично протягом останніх двох тижнів я випадала в світ фантазії і ілюзій. І хоч не дійшло до якигось матеріальних втрат, зараз я - це депресія і розпач. Дорогі жінки, я хочу щоб моя історія насторожила. Я «не купилась» і ви «не купіться». Про такий вид шахрайства я чула лише з фільмів і не підозрювала, що така історія може трапитись тут і зараз зі мною.

Що скажу чоловікам? Так, жінка з вами 5, 10, 15 років, вона ваша, але це не означає, що «все ясно само собою, я їй одного разу вже казав що люблю, нічого не помінялось з того часу». Любити її треба. Ще й як треба і постійно, кожного дня нагадувати їй що вона для вас бажана, що вона красива, говорити їй гарні слова і пригортати до серця за кожної можливості. А інакше її серце, спорожніле без наповнення вашою любовʼю, заповнить собою хижак, що полює на порожні, вʼянучі серця.


6 Comments
Sort:
dasdieder

а чи не здешевлює це наших жінок в очах колективного Заходу, коли будь-який чоловік що покаже свій паспорт має не поганий шанс, на довго, заволодіти думками українок (і байдуже що одружених)?

Reply
opuzyr

Я думаю, що образ чуйного мужчини тут головне, а не його національність чи паспорт. З українським мужчиною тут було би все ще "краще". Принаймні, швидше.

Reply
dasdieder

а я гадаю що в чуйного 57-ми річного чоловіка з Сихова (чи навіть з Погулянки), значно менше шансів ніж у представника штату Міссурі (чи навіть Невади)... Ну хіба що має ще хату в центрі яку здає подобово.

😀
1
Reply
opuzyr

Цікаво, який коефіцієнт привабливості мужчин з Шегині.

Reply
dasdieder

треба провести анонімне опитування:)

Reply
opuzyr

Величезна, колосальна загроза одруженим чоловікам-відлюдькам.

Reply