Найбільше, що сподобалося у матчі - сині куртки запасних і стафу Lazio, побіг на їхній фаншоп.
Була команда робити з Себальоса топа. Навіть після привезеного 1-го не припинили коментатори. Бісить, сука, коли побачили 1.5 матча і весь ютюб і транслятори роблять з авантюриста ікону. Бо що, бо гол забив головою? Так я вам, гівно-аналітикам, нагадаю, що Себальйос грає на позиції, котра існує для того, щоб не дозволяти забивати супернику в першу чергу, а забивати - то зовсім необовʼязковий бонус яким можна знехтувати.
Ще винна у всьому "логістика". Ну, типу, грати в Гамбурзі краще ж ніж грати у Варшаві чи Вроцлаві чи Кракові. В Перемишлі можна було зіграти чи який там "логістично" найближчий до України стадіон сертифікований УЄФА. Бачили кількість глядачів в "домашньому" поєдинку? Таке враження, що в Гамбурзі оголосили повітряну тривогу.
Бісить також мейнстрім "молодих, але талановитих фахівців" тренерів пиздіти про те, що, мовляв, ми граємо у свій красивий футбол незалежно від суперника. Тупа відмазка нездатності побудувати гру від суперника. Агов, футбол - це очки. Забив більше і пропустив менше. Це не залежить як ти хочеш грати, а залежить від того, як треба це робити в матчах проти конкретного суперника: аналіз, тактична варіативність, і тренувати це все і тренувати. До сраки ваші красиві слова, я бачу, що вам не тренувати треба, а тренуватися і тренуватися.
Бісять також акценти тих самих експертів, блогерів і коментаторів на Ярмоленку, як "папі" для всіх гравців - типу, ось бачите, не залишив Брагару на самоті зі своєю агресивною тупістю, наздогнав і підтримав... На мою думку сучасний колектив має якісно еволюціонувати якраз без таких от "папочок". Ну, тут суто суркісняцька любов до динамівських сердець та завзятість Андрія і з тим нічого, на жаль, не зробиш. Цілком можливо, що Шовковському Ярмоленко також не комфортний (я на 100% відсотків впевнений), але він і слова не скаже. У нашої спортивної журналістики нема культури прощання з футболістом. Власне, і журналістики вже нема, є блогерство. Це стосується не тільки футболу.
Вчора святкували день народження Міхала К. Огіньського, в культурному центрі Перемишлян ставили шведський стіл і гуляли, і тут би доречно було вставити трек полонез ля-мінор "Прощання з Батьківщиною". Ну, всі це чули, але не всі знали, що то Огіньскі, так буває...
Вперед, FCDK!
Forza Lazio roma merde.